Кла́цати зуба́ми — а) голодувати; б) дуже мерзнути.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
клацати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
виклацувати — ую, уєш, недок., розм. Клацати раз у раз … Український тлумачний словник
заклацати — аю, аєш, док. Почати клацати … Український тлумачний словник
кланцати — аю, аєш, недок., діал. Клацати … Український тлумачний словник
клац — виг. 1) Звуконаслідування, що позначає уривчастий звук, утворений клацанням. 2) Уживається як присудок за знач. клацати, клацнути … Український тлумачний словник
клацання — я, с. Дія за знач. клацати й звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
клацаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до клацати. •• Кла/цаючий па/лець мед. переміжна контрактура пальців кисті, що розвивається, як правило, в осіб певних професій (друкарок, перукарів, кравців та ін.) … Український тлумачний словник
клацнути — ну, неш, док., чим і без додатка. Однокр. до клацати. || безос … Український тлумачний словник
підклацувати — ую, уєш, недок. Клацати, супроводжуючи щось … Український тлумачний словник
поклацати — аю, аєш, док. Клацати якийсь час; клацнути кілька разів … Український тлумачний словник
